150 поетичних творів, в яких діти розповідають про боротьбу України за свою незалежність, про героїв, які наближають Перемогу, пишуть про свої мрії, переживання, тривоги, надії…
«Тематика конкурсу – “За нашу свободу” – залишається актуальною. У більшості конкурсантів вона стійко асоціюється із воїнами ЗСУ: їм адресовані подяки, навіть оди, до них листи, за них молитви. Поряд із образом захисників проступає також ідея спільної справи, єдності та нездоланності України, візія завершення війни та майбутньої перемоги, миру, щастя. В інших поезіях звучать щирі голоси дітей, які чекають на повернення рідних із фронту, переживають і сподіваються на краще. Дуже пунктирним є мотив ненависті до окупантів: агресор переважно не називається. Війна подається як загроза, небезпека, але від кого? До нелюдів придивляється лише Дар’я Москаленко, посилаючи їх прокляття, а Ірина Пилипчук бажає, “щоб Кремль на цегли розібрали”. В інших творах ворога знеособлено: ракети, тривоги тощо. Часто, але теж доволі абстрактно звучить “ненька” Україна. Загалом усі поезії більшою чи меншою мірою відповідають тематиці конкурсу, проте вкрай рідко трапляються “свіжі” образи, із власної уяви, іноді лише один на весь шаблоновий текст – як-от хліб, що допікається, “запахне” і для читача, втомленого вторинністю. Мабуть, вік конкурсантів цієї групи – перехід від дитинства до “отроцтва” – визначає і наслідування готових зразків (“клята війна”, “вишневі сади”), і перевагу риторичності над поетичністю. Але дві роботи були “творінням” штучного інтелекту – і то вже питання до вчителя, який таке допускає на конкурс.
У використанні засобів творення образів – насамперед тропів і поетичного синтаксису – аналізовані роботи переважно “бідні”: простежуються епітети, порівняння, рідше – метафори, використовться риторичні звертання, риторичні запитання, але інших фігур – обмаль (хоча інверсія у деяких текстах так і “проситься” для поліпшення ритміки). Найгірша ситуація із фонікою: уже не йдеться про спеціальне використання її засобів (н-д, алітерацій) – але елементарної евфонії дотримуються далеко не всі конкурсанти. І, вочевидь, учителям, які запропонували поезії на конкурс, той надмір приголосних на стику слів, де його легко можна було уникнути, нітрохи не “різав слух”. Прикро відзначити, але трапляються навіть роботи, які просто не були ніким редаговані – хоча би в плані пунктуації та одруків.
Віршування аналізованих текстів також засвідчує суто інтуїтивне відчуття ритму, який збивається зайвими складами, а подекуди ритміка настільки “силувана”, що на тлі тих порушень і невправності навіть шаблоновий катрен із дотриманням декламативної мелодики – уже за щастя. Можливо, для багатьох конкурсантів це перші вірші – або уявлення про віршування їхніх учителів зводиться до наявності рим. З іншого боку, трапляється, що вірші мають ритм, але поділ на рядки простр записаний неправильно. А в декого йдеться не так про невправність силабо-тоніки, як про тяжіння до тонічного вірша (Люшненко Захар, Мельник Маргарита, Порхун Анастасія та ін). Винятком на тлі силабо-тоніки є також коломийковий вірш – як наслідування Т.Шевченка – у Харчук Вікторії.
У плані композиції представлені на конкурс учнівські поезії більш майстерні, принаймні простежується послідовне розгортання мотивів і “підсумкові” строфи / рядки як тяжіння до завершеності. Але про композиційні повтори, про градацію, про якісь спеціальні засоби підсилення / творення композиції – не йдеться.
Усі аналізовані поезії справляють емоційне враження, чимало з них можна назвати справді поезіями, а не просто творами на задану тему,, чимало авторів мають безперечний талант або здібності, хоч і перебувають у пошуку власного голосу. Проте загальний рівень поетичної майстерності та віршування (з огляду на вік не геть уже початківців) трохи розчаровує», – аналізує поезії член журі робіт середньої вікової категорії, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання навчально-наукового інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка Анфіса Горбань.
Літературознавець, завідувач відділу Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Ольжича Володимир Білобровець: «Хочу подякувати педагогічним керівникам, які допомагають діткам, направляють їх, прививають любов до поетичної творчості».
Переможців визначали у трьох вікових категоріях.
Вікова категорія 07-10 років:
абсолютний переможець – Руль Єва, Коднянський ліцей, Станишівська ТГ.
Вікова категорія 11-14 років:
абсолютний переможець – Гулько Марина, Піщаницька гімназія Овруцької міської ради, Овруцька ТГ.
Вікова категорія 15-18 років:
абсолютний переможець – Костюк Ілона, Ліцей №31 м. Житомира, Житомирська ТГ.
Переможці представлятимуть представлятимуть Житомирщину на всеукраїнському етапі конкурсу.